Любов – це безмежний, чудовий дар
Що дав творець своєму створінню
Любов – це жертва, серця жар
І райський спокій у терпінні.

Так, саме на чарівних крилах любові піднеслися над щоденними справами вчителі школи №39 в «Поетичній кав’ярні”, яка розмістилася в шкільному конференц-залі.

До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання. Кохання – одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів. Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом. Святий Валентин – покровитель всіх закоханих.

Це чудове свято відбулося з ініціативи директора школи Маренчук Ольги Миколаївни, яка закохана в свою справу, в дітей, яких їй довірили батьки, яка всю любов свого щирого серця вкладає в дуже багато різних добродійних справ на користь людям.

До цього свята готувалися всі вчителі. Одні читали свої власні вірші про кохання, інші – вивчили вірші відомих поетів. Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети – вірші.

Свято закоханих в «Поетичній кав’ярні” прикрасили гості – херсонські поети Сливкавич Світлана Валентинівна та Моргун Володимир Леонідович. Любовна лірика посідає значне місце у їхньому поетичному доробку. Вони щиро від усього серця розповідали свої вірші про кохання. А поезія Володимира Леонідовича Моргуна ніби зазирнула в душу кожного з присутніх, повернула в ті щасливі і щемливі хвилини кохання, піднесла на ніжних і трепетних крилах любові над цілим світом почуттів.

Світлим і дзвінким струмочком у ліричний світ закоханих влилася розповідь Шептицької Наталії Володимирівни про неймовірну історію кохання епохального поета Володимира Маяковського до співвітчизниці, росіянки Тетяни Яковлевої, яка проживала в Парижі. Але, на жаль, красуня відмовляється стати дружиною поета і поїхати з ним до Москви. І тоді, на згадку про своє кохання, увесь свій гонорар він віддає паризькій фірмі з однією умовою: щоб раз на тиждень Тетяні Яковлевій приносили букет найкращих квітів з єдиною фразою «Квіти від Маяковського». В трагічному 1930 році поета на стало. А Тетяні Яковлевій до кінця її життя приносили з фірми квіти фантастичної краси. Поет Аркадій Ривлін про це кохання написав поему «Квіти від Маяковського».

Найкраща поезія ніжно лягає на музику. Але яке ж то свято закоханих без пісень!Протягом усього вечора вони звучали у виконанні вчителів школи. Бойко Ольга Анатоліївна зачарувала аудиторію піснями «В доме моем», «Любовь настала». Ніжну історію кохання пережили присутні разом з «Піснею про любов» у виконанні Ольги Анатоліївни та Романа Андрійовича.

Ольга Миколаївна Маренчук зазначила,що дуже важливо кожній людині, а особливо вчителю, збагачуватись духовно, що чим більше ми будемо звертатись до духовності, чим більше любові буде в нашому серці, тим чистішими будуть помисли і вчинки кожного, повноціннішим і щасливішим життя. Адже протягом вечора за чашечкою кави ніхто не подивився на годинника, всі забули про час, слухаючи серцем і душею такі високі слова, отримуючи велику насолоду від такого прекрасного свята.

Цього вечора кожний учасник «Поетичної кав’ярні” пішов додому в сім’ю з гарним настроєм, з глибоким почуттям любові і радості.

День закоханих минає, а світлі і чисті почуття надовго поселилися в серцях і душах педагогів.